Народився майбутній письменник 2 квітня 1805 року в невеличкому містечку Оденсе на острові Фен. Його батько Ганс Андерсен був звичайним чоботарем, а мати працювала прачкою і теж походила з незаможної родини.




З самого дитинства майбутній митець був неймовірним мрійником і фантазером, час від часу влаштовував домашні вистави, що дуже подобалися дітлахам.

У 1816 році батько Ганса Крістіана помирає, і хлопчику доводиться влаштуватися на роботу, щоб забезпечити сім’ю. Спочатку він був помічником ткача, а потім подався у помічники до кравця. Молодому Андерсену довелося працювати навіть на тютюновій фабриці.

Ганс Крістіан був дуже замкнутою дитиною з блискучими блакитними очима. Майже весь час він проводив, сидячи в кутку, і займаючись своєю улюбленою справою – постановками у ляльковому театрі. Любов до театру він не втрачає і в більш дорослому віці.

Досягнувши 14-літнього віку, Андерсен вирушає до Копенгагену. Мати не заперечувала проти цієї подорожі, бо думала, що зіткнувшись зі складнощами великого міста, хлопець швидко повернеться додому. Коли вона поцікавилася у сина, чому він залишає її і рідний дім, хлопець відповів: «Щоб стати всесвітньо відомим!».

Від’їзжаючи до Копенгагену Ганс Крістіан хотів влаштуватися до театру, бо обожнював все, що з ним пов’язано. Йому вдалося отримати деяку суму грошей по рекомендаційному листу високопоставленого полковника, в родині якого він в дитинстві часто влаштовував вистави. На протязі цілого року життя у великому місті хлопець, не втрачаючи віри, намагався влаштуватися до театру.

Спочатку він відвідав відому співачку, і, згораючи від хвилювання, просив її про допомогу в працевлаштуванні до театру. Співачка пообіцяла допомогти юнакові, але тільки для того, щоб нарешті здихатися від настирного дивного стрункого підлітка. Звісно, своєї обіцянки вона не дотрималася. Пізніше, ця співачка зізнається Андерсену, що тоді вважала його просто божевільним.

Ганс Крістіан Андерсен був рослим підлітком з видовженними й тонкими кінцівками і шиєю, а також доволі довгим носом. Він являється своєрідним прототипом Гидкого Каченя. Та приємний голос і чисельні прохання допомогли юнаку, якого не можна було назвати красенем, все ж таки влаштуватися до Королівського театру, куди його прийняли, скоріше всього, тільки через жалість. У Королівському театрі Андерсен грав виключно другорядні ролі. З часом його стали залучати до гри все рідше і рідше, а потім і взагалі перестали, бо голос юнака почав змінюватися через дорослішання. Невдовзі хлопець втратив омріяну роботу, і весь свій час почав присвячувати написанню казок. Написавши п’єсу, що складалася з п’яти актів, він надіслав лист королю, переконавши його виділити кошти на видання. В першу книжку входили також вірші молодого автора.

Ганс Крістіан Андерсен не забув прорекламувати свою книжку, давши анонс у газеті. Книжку надрукували, але ніхто не хотів її купувати, тому письменнику не залишалося нічого іншого, як зробити театру з пропозицією організувати виставу по одній із його п’эc. Звичайно в театрі відмовили молодому автору, який зовсім не мав досвіду. Однак, бачачи великий потенціал, юнаку запропонували вчитися.




Люди, що співчували бідному, та дуже талановитому хлопцю, відправили клопотання датському королю Фредеріку VI, яке не залишилося непоміченим. Король дозволив молодому Андерсену навчатися в школі в місті Слагельс. Потім він продовжив навчання в іншій школі, що знаходилася в Ельсинорі теж за державний кошт. Це означало, що талановитому юнаку не треба було більше думати, де знайти гроші на прожиття.

Інші учні, що навчалися з Андерсеном в школі, були молодшими за нього на 6 років. В подальшому письменник неодноразово згадував шкільні роки, як найпохмуріший час свого життя, через те, що ректор постійно суворо критикував його роботи. Образ сварливого ректора ще довго приходив Андерсену у нічних кошмарах. В 1827 році юнак закінчив школу, але на протязі усього життя писав, допускаючи безліч помилок. Видатний митець так і не зміг освоїти грамоти.

У 1829 році Ганс Крістіан Андерсен публікує фантастичну повість «Піша подорож від каналу Холмен до східного краю Амагера». Вона принесла автору неймовірну популярність. До 1833 року видавалося мало подібних робіт, тому Андерсен отримав від датського короля значну суму в якості грошової допомоги, яка допомогла йому перший раз в житті виїхати закордон. З того часу він написав безліч літературних творів, включаючи збірку «Казки», що прославила його у 1835 році.

Друга спроба повернення Андерсена до театру відбулася у 1840-х роках, але була не зовсім вдалою. Втім він ще раз підтвердив свою геніальність, видавши нову збірку «Книга з малюнками без малюнків». У той же час популярність його «Казок» стрімко зростала. Другий випуск збірки виходить у 1838, а третій – в 1845 році. На той час вся Європа вже знала Андерсена як відомого письменника. В червні 1847 року він вперше прибуває до Англії і навіть удостоюється урочистої зустрічі. У другій половині 1840-х років, а також у наступні роки він продовжує видавати свої п’єси і романи.

Остання казка, яку написав Андерсен, вийшла перед Різдвом у 1872 році. У тому ж році Ганс Крістіан Андерсен впав з ліжка, зазнавши серйозних травм, які так і не зміг вилікувати, хоча прожив ще 3 роки. Неперевершений письменник пішов з життя 4 серпня 1875 року і був похований на кладовищі «Ассистенс» у Копенгагені.